субота, 15 листопада 2025 р.

ТЕМАТИЧНА ВИСТАВКА "ЖІНОЧІ ПРИКРАСИ - ПАМ'ЯТЬ РОДУ"

Традиційні Прикраси Слобожанщини


Намисто та інші прикраси (зокрема, дукачі, коралі) були візитівкою жінки. Вони вказували на її соціальний та економічний статус, сімейний стан (дівчина/заміжня) і навіть на те, з якого вона роду чи села.


Переважна більшість традиційних прикрас виконувала роль оберега. Червоний колір (коралі), бурштин, срібло – все це мало захищати власницю від "лихого ока" та нещасть.


Прикраси були справжніми сімейними скарбами, часто виконуючи функцію своєрідної "валюти" або "банку". У скрутні часи їх можна було продати чи обміняти.



Кожен елемент (брошка-квітка, медальйон-птах, серце-корона) є носієм культурного коду та естетики епохи. Вони зберігають пам'ять про майстерність, смаки та вірування попередніх поколінь.
Передані від бабусі чи матері, ці прикраси є найсильнішим емоційним якорем, що пов'язує покоління, формуючи почуття приналежності до роду і шанування його традицій.

На  виставці автори демонструють колекцію з кількох різних, але однаково цінних ансамблів традиційних прикрас, які є типовими для Слобожанщини і представляють загальноукраїнські мотиви, що поширилися цим регіоном.

Автори виставки: Тетяна Рогова і Світлана Павлюк


Багатониткові Коралі та Дукач: Королівська Прикраса

 Це  хрестоматійний приклад української традиційної прикраси — коралів (намиста) у поєднанні з центральною металевою підвіскою, що є стилізацією під дукач.

Цей ансамбль є втіленням жіночої гідності, краси та добробуту в українській традиції.

Коралі (Намисто)

  • Представлено неймовірно багате, багатониткове намисто, що складається з кількох десятків ниток.

  • Намисто виконане в різних відтінках червоного — від насичено-коралового до глибокого вишневого (бордового). Ця градація кольорів додає глибини та об'єму.

  • Використані намистини різного розміру та форми. На шиї (верхні нитки) — дуже дрібний бісер або "пацьорки", які формують щільну основу. Нижче — більші круглі намистини, а також необроблені чи ламані шматочки коралу (або його імітації), що підкреслює натуральне походження чи традиційний вигляд.

  • Традиційно це справжній корал, що привозився з Італії чи Греції і був дуже дорогим. Сучасні колекції можуть містити якісні скляні або керамічні імітації, які, проте, відтворюють автентичний вигляд.


Символізм Коралів:

  • Червоний колір коралів вважався найпотужнішим оберегом від злих духів та хвороб, особливо для жіночого здоров'я.

  • Кількість і якість ниток безпосередньо вказувала на заможність родини. Жінка, яка носила таке намисто, мала високий статус.

  • Корал символізував життєву силу, молодість і плодючість.


Дукач (Металевий Кулон) - центральна прикраса — це велика, масивна, срібляста металева підвіска, яка є стилізацією під дукач

  • Кулон має округлу квіткову форму з багатошаровим орнаментом та увінчаний короною.
  • У центрі розміщений великий, яскраво-червоний камінь (скло), що перегукується з кольором намиста. По краю йде тонке гравіювання та хрестоподібні орнаменти.
  • Прикраса підвішена на чорній текстильній стрічці (оксамит або репс), яка є типовою для носіння дукачів.
  • Символізм Дукача:

    •  Елемент корони вказує на його високу цінність та символіку — королівська гідність, повага, влада.

    • Дукачі були найціннішою частиною посагу і передавалися з покоління в покоління по жіночій лінії, становлячи родинну реліквію, що оберігала честь роду.

    • Як і коралі, дукач мав функцію оберега, привертаючи багатство та захищаючи від лиха.


Фіолетово-бардове Намисто (Коралі) та Стрічки (Зображення з червоними прикрасами)

Опис прикрас:


Коралі (Червоне Намисто): Основний акцент припадає на багатониткове червоне намисто (коралі). Червоний колір коралів вважався захисним, а матеріал — натуральний корал або якісне червоне скло — свідчив про добробут родини. Чим більше було ниток та чим вони були довші, тим багатшою вважалася жінка. 

Стрічка-Чокер: Вишита або ткана стрічка (можливо, силянка або просто декоративна стрічка) фіолетово-жовтої гами з квітковим орнаментом, що носиться щільно навколо шиї. Така стрічка може бути інтерпретацією традиційного ґердану або силянки (бісерного намиста) або виступати як основа для металевої прикраси.


Металеві Елементи: Привертає увагу велика металева брошка-квітка з фіолетовим каменем (імітація аметисту) та кругла підвіска (медальйон) із зображенням птаха (часто символізує весну, душу абоgродинне щастя). Ці елементи є чудовим прикладом металевих прикрас, що доповнювали намисто (можливо, дукач або його стилізація).


Додаткові Намиста: Присутні також нитки з прозорим або світло-вишневим склом чи кришталем, що додають ансамблю легкості та мерехтіння.


Прикраси з Бурштину та Дукач "Ягнус"

Опис прикрас:

  • Бурштинове Намисто: Багатошарове намисто, виготовлене з необробленого та полірованого бурштину (янтаря) різних відтінків — від світло-жовтого до темно-коричневого. На Слобожанщині, як і в інших регіонах, бурштин цінувався не лише за красу, але і за віру в його цілющі та захисні властивості.

  • Додаткові Камені: Використані також нитки з коричневого каміння з золотистим блиском (авантюрин) та натуральні камінці зелених і сірих відтінків ( нефрит, агат).

  • Металевий Кулон: Центральна прикраса — великий металевий кулон - дукач "Ягнус" у формі серця, увінчаного короною, з витонченим гравіюванням. Він підвішений на металевій брошці у формі банта із зеленим камінцем, яка кріпиться до оксамитової стрічки-чокера.



Бурштин вважався оберегом і символом довголіття та сонця. Його носили для захисту від хвороб і злого ока. Металеве серце з короною може символізувати любов, відданість і гідність. Це прикраси, що говорять про зв'язок із природою та потужну захисну функцію, що переходила від покоління до покоління, оберігаючи жіночу долю.


Намисто з Білого та Прозорого Каміння (Зображення зі світлими прикрасами)

Опис прикрас:

  • Білий Кварц/Агат: Довга нитка з великими, нерівномірно обробленими намистинами молочно-білого кольору (схоже на білий агат або кварц). Білий колір символізує чистоту, світло та невинність.

  • Кришталь: Багато ниток з прозорими, огранованими намистинами (кришталь), які додають блиску і створюють ефект водоспаду.

  • Підвіска: Сріблястий круглий ажурний кулон із вставками кольорових камінців (скло), що додає сучасного акценту до традиційних форм.

  • Роль у Родинному Спадку: Світлі та прозорі прикраси часто асоціюються з весільною обрядовістю або святковим вбранням. Вони підкреслюють світлу енергетику і чистоту. Передача такого намиста могла символізувати благословення на світле і чисте життя для наступного покоління.



Представлена колекція — це яскраве свідчення того, як традиційні прикраси залишаються живою спадщиною і є потужним інструментом для популяризації української культури.



понеділок, 20 жовтня 2025 р.

МАЙСТЕР-КЛАС З ВИГОТОВЛЕННЯ ТЕКСТИЛЬНОГО КИЛИМКА. ДАВНІ РЕМЕСЛА. НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ


В Україні з давніх часів було поширене ремесло виготовлення килимків зі шматочків тканини, зокрема за допомогою в'язання гачком.



Основою для таких килимків були залишки старого одягу, тканин, рушників — усе, що вже не годилося для вжитку, але ще мало міцність. Ці шматочки нарізали на смужки, з яких формували нитки.



Смужки тканини зшивали або зв’язували між собою, після чого їх використовували як "пряжу". За допомогою великого гачка в’язали круглі, овальні або прямокутні килимки — це могла бути техніка "стовпчиків без накиду" або "з накидом", залежно від візерунка та бажаної щільності.


Такі килимки слугували як декоративні елементи в хаті, так і практичні — для підлоги, лавок, під миски з гарячою їжею. У селах їх часто клали біля дверей або на лежанках.


Відродження інтересу до цього ремесла спостерігається й сьогодні — у вигляді апсайклінгу (повторного використання матеріалів), етнодизайну та еко-рухів.



13 жовтня 2025 року для працівників закладу майстер-клас з виготовлення текстильного килимка (в'язання гачком) провела Тетяна Рогова.






субота, 23 серпня 2025 р.

СЛОБОЖАНСЬКА СОРОЧКА (СУМЩИНА)

 


Історія експоната

У фондах нашого музею — українська вишита сорочка з Сумщини.



Цей унікальний експонат до музею надала співробітниця нашого закладу, Тамара Олексіївна Нечаєва, якої нажаль з 2014 року немає з нами. Але на згадку про чудову людину, яка шанує українські традиції і культуру, залишився її подарунок і цікава історія про давню українську вишиту сорочку.


Тамара Олексіївна розповідала нам, що родом з Сумщини - Сумська обл., Буринський район, село Верхня Сагарівка. Цю сорочку вишивала її мама, Катерина Іванівна Мироненко, коли була дівчиною і готувала вбрання до весільного строю. Сорочка зроблена з білого полотна, яке ткала її бабуся власними руками. На широких пухнастих рукавах розквітли червоні троянди. Троянди зображені в букетах "у парі", що символізувало - бути дівчині у парі, тобто, у шлюбі. Квіти виконані майстринею високохудожньо, натуралістично, у техніці традиційний хрестик, вони ніби оживають і пахнуть на тканині. У такій сорочці її власниця виглядала справжньою красунею. У цій вишитій сорочці Катерина Іванівна виходила заміж, а потім одягала її на великі свята.


Паспорт експоната

Назва предмета: Жіноча святкова вишита сорочка

Типологія: Традиційний український одяг, етнографічний текстиль

Місце побутування: Сумщина (Слобожанщина), Сумська обл., Буринський район, село Верхня Сагарівка.

Час створення: Початок ХХ ст.

Матеріал: Домоткане  полотно, бавовняні нитки

Техніка виконання:

  • крою – сорочка  з уставковими рукавами

  • вишивки – традиційний хрестик; ручне шиття

  • оздоблення – червоні китички-зав’язки на комірі

Опис:
Сорочка з білого домотканого полотна, із пишними широкими рукавами, призбираними на зап’ястях. Вишивка розташована  на рукавах — композиції з великих троянд та бутонів, виконаних червоним  (бордовим) кольором з чорним контуром та листям. Орнаменти утворюють гірлянди та букетні групи, які заповнюють площину від плеча до зап’ястя.  Манжети оздоблені вишивкою у вигляді гірлянди з квітів троянд та листя, горловина - у вигляді вузької червоної хвилястої смуги. Сорочка має зав’язки з китицями червоного кольору.

Символіка орнаменту:

  • троянда – символ краси, кохання, молодості, життєвої сили; "парна троянда" - символ кохання,  "парна троянда" зображувалась на весільній сорочці. 

  • червоний колір – любов, енергія, родючість;

  • чорний – земля, захист, стабільність.

Призначення: Святкове та обрядове вбрання жінки; могло входити до весільного костюма.

Стан збереження:  задовільний, часткова втрата  кольорову вишивки на рукаві.

Джерело надходження: сорочка з приватної збірки Нечаєвої Тамари Олексіївни, співробітниці ЗДО №303

пʼятниця, 18 липня 2025 р.

Новий експонат : народна картина

Сільський пейзаж "Три дороги"

До віртуального музею надійшов фото-експонат народна картина з приватної колекції вихователя Тетяни Олексіївни Рогової. 

За словами Тетяни, картина була знайдена на горищі сільської хати у свекрухи Клавдії Никифорівни Рогової на початку 90-х р.р. (Харківська область, Харківський район, с. Олександрівка). 

Від давності і пилу кольори були тусклими. Після реставраційних робіт картина набула яскравих фарб і прикрашає інтер’єр дачного будинку у тій же місцевості.

Дякуємо Тетяні Олексіївні за цікаву історію про цікавий експонат.


Сільський пейзаж «Три дороги». Фанера. Олія. 

Автор невідомий. 20-30 - ті р.р. ХХ ст.


Сюжет картини досить поширений, зокрема у селах Середньої Наддніпрянщини: пейзаж села з трьома зеленими пагорбами  над річкою, з чепурними будиночками по горі, вітряком на небосхилі, під пагорбами синя водойма, по воді пливуть білі гуси, які відображаються у воді. Від кожної з трьох хат з пагорба веде дорога до водойми. Під горою на воді – човен. По одній дорозі від водойми до хати йде жінка одягнена у традиційний селянський одяг: біла сорочка, спідниця, хустка.


Ця робота створена за національними архетипами, які є глибоко в душі художника, де один із найважливіших законів – сталість життя. Сталість передається законами симетрії: хати з тинами і квітучим деревом на зелених пагорбах ліворуч, праворуч, у центі картини, ліс з обох боків. Головні елементи – повітря, вода, вогонь (сонце заходить), земля – у нашій підсвідомості зчитується як сталість. Човен у народній культурі символізує долю. Вітряк працює і все перемелює. В народній естетиці немає драми. Там є таке правило: людина традиційного мислення повинна всі свої конфлікти і драматичні ситуації перемолоти в собі і видати борошно для всіх. Тобто не ділитися негативом.


Історична довідка: народна картина як феномен виникла в 1920-х роках. Це період risorgimento (відродження, оновлення). Період масового вибуху духовного потенціалу, який  300 років стискався. У цей період у народі надзвичайно були розвинені ремесла, образотворча культура – скрині розмальовували, стіни, печі, витинанки робили. І цю культуру народні художники переносили на картини. 



субота, 28 червня 2025 р.

 КВІТНИ, УКРАЇНО!

ВИСТАВКА ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА 

(до Дня Конституції України)


У експозиції виставки представлені предмети і вироби  з приватної колекції Оксани Вільямівни Козуб, вихователя ЗДО №303.

Експонати виставки створені з дерева і включають різноманітні техніки виконання, як от, розпис та різблення.

Мета виставки - популяризація культурно-мистецької спадщини України, демонстрація багатства та краси народної творчості та сучасних тенденцій декоративно-ужиткового мистецтва.


ПРИЄМНОГО ПЕРЕГЛЯДУ!


ПЕТРИКІВСЬКИЙ РОЗПИС

Петриківський розпис - це традиційний український декоративний розпис. Він є унікальним видом народного мистецтва, що походить з села Петриківка на Дніпропетровщині. Відомий своїми яскравими квітами, рослинними мотивами та характерною технікою виконання. 
У 2013 році ЮНЕСКО визнала петриківський розпис частиною всесвітньої нематеріальної культурної спадщини.
Цей розпис часто використовується для прикрашання різноманітних дерев'яних предметів.
Основним елементом розпису є квіти (мальви, півонії, айстри, польові квіти та квіти вигадані самими майстрами), а також листя (зокрема, акантове листя, відоме, як "папороть"), ягоди та плоди.


Експонат Д-001

Картина "Півник". Дерево.
Техніка декорування "петриківка".

"Ця картина із зображенням яскравого півника у техніці "петриківка" була знайдена на горищі дачного будинку. На жаль, про дату і автора написання цієї картини невідомо, бо ніяких позначок на зворотньому боці немає. На картині зображено стилізований півник , навколо якого розташовані пишні квіти, листя, ягоди, що властиво для петриківського розпису. Зараз ця картина є декоративним елементом інтер'єру загородного будинку та прикрашає камін. Із великим задоволенням ділюся цією яскравою знахідкою", - з захопленням розповідає про експонат виставки Оксана Вільямівна.

Експонат Д-002

Дерев'яна ложка розписана у техніці декорування - "петриківка"


Експонат Д-003
Скарбничка у стилі "петриківка". Дерево. 

 РІЗБЛЯРСТВО - ХУДОЖНЯ РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ

Художня різьба по дереву — це декоративно-ужиткове мистецтво, що полягає у створенні візерунків, орнаментів та зображень на дерев'яних виробах за допомогою спеціальних інструментів. Це давнє мистецтво, яке використовується для прикрашання предметів побуту, меблів, архітектурних елементів та створення декоративних скульптур.


Експонат Д-004

Скарбничка дерев'яна.
Художня  різьба по дереву (геометричне різблення)

Експонат Д-005
Скарбничка "Хатинка". Дерево. 

"Декоративна дерев'яна скарбничка у вигляді української хатинки із солом'яним дахом. Прикрашена характерними елементами українського декоративного розпису (лелеки на даху, квіткові композиції, вікно, драбина). Використовую, як скарбничку для різних дрібниць та як декоративний елемент інтер'єру", - розповідає про український сувенір Оксана Козуб.


пʼятниця, 20 червня 2025 р.

 УКРАЇНСЬКА ДИТЯЧА СОРОЧКА



У віртуальному етнографічному музеї - новий експонат: українська дитяча сорочка із домашньої колекції вихователя ЗДО №303 Оксани Вільямівни Козуб.


Сорочка українська, дитяча: ТК - 002
Тканина: бавовна.
Вишита у техніці традиційний хрестик.
Оздоблення: нагрудник, манжети рукавів.
Орнамент традиційний слобожанський - взірчасті ромби у блакитних, синьо-зелених, брунатних кольорах.


Сорочка має свою історію.
"Вишивала ії бабуся мого чоловіка, Кузуб Галина Панасівна, яка в свій час працювала вчителькою у школі в Кривій руді, а потім у селі Гриньки, Глобинського району Полтавської області. Цю бавовну сорочку вона вишивала для молодшого сина у 1952 році. Потім вона подарувала цю сорочку своїм правнукам, які потім виступали на святах у дитсадку. Зараз зберігаємо ії як пам'ять про бабусю та родину.
А ще у вільний від роботи час і, працюючи класним керівником, бабуся готувала у школі з дітьми різні свята, щедрувати, колядували, а також дівчатка часто збиралися вдома у бабусі, тож вони вишивали, співали пісні, готувалися до свят, готували різні страви. З великим задоволенням ми з родиною слухали розповіді бабусі про активну творчу діяльність, про учнів, про чудові моменти життя.
На жаль, бабусі з нами вже нема, але вона залишила в наших серцях приємні, теплі спогади, а також речі, які ми бережемо як сімейну реліквію та з шаною до них відносимося", - ділиться історією Оксана Вільямівна.

На фото: Артем Козуб у сорочці, вишитий його прабабусею, Галиною Панасівною.
На святковому заході у садку №303, 2001 рік.
 
Тож, милуємося разом цим витвором мистецтва та майстерністю виконання вишивки майстрині з Полтавщини Кузуб Галини Панасівни.