В Україні з давніх часів було поширене ремесло виготовлення килимків зі шматочків тканини, зокрема за допомогою в'язання гачком.
Основою для таких килимків були залишки старого одягу, тканин, рушників — усе, що вже не годилося для вжитку, але ще мало міцність. Ці шматочки нарізали на смужки, з яких формували нитки.
Смужки тканини зшивали або зв’язували між собою, після чого їх використовували як "пряжу". За допомогою великого гачка в’язали круглі, овальні або прямокутні килимки — це могла бути техніка "стовпчиків без накиду" або "з накидом", залежно від візерунка та бажаної щільності.
Такі килимки слугували як декоративні елементи в хаті, так і практичні — для підлоги, лавок, під миски з гарячою їжею. У селах їх часто клали біля дверей або на лежанках.
Відродження інтересу до цього ремесла спостерігається й сьогодні — у вигляді апсайклінгу (повторного використання матеріалів), етнодизайну та еко-рухів.
13 жовтня 2025 року для працівників закладу майстер-клас з виготовлення текстильного килимка (в'язання гачком) провела Тетяна Рогова.
