ДО СВЯТКУВАННЯ ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ХУСТКИ - НАЙЦІННІША КОЛЕЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ХУСТОК, ЗІБРАНА ВИХОВАНЦЯМИ ТА ЇХ БАТЬКАМИ, СПІВПРАЦІВНИКАМИ НАШОГО ЗАКЛАДУ, СПРАВЖНІМИ ПОЦІНОВУВАЧАМИ ІСТОРІЇ ...
Українські хустки, вовняні
Ху́стка — шматок тканини або в'язаний трикотажний виріб, переважно квадратний, який пов'язують на голову, шию, накидають на плечі. Образ українського фольклору.Будучи елементом народного вбрання, хустка використовувалась замість намітки як обов'язковий головний убір заміжньої жінки. Вбиралися в неї також незаміжні дівчата взимку, під палючим сонцем та в деяких регіонах пов'язували її як начільну пов'язку.
Хустку носили на всій території України. Влітку — полотняну або куповану ситцеву (вибійчану, мережану, вишиту), взимку — домоткану або фабричну вовняну.
Хустка була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні, вдови — чорні. Незаміжні дівчата часто вив'язувались вінкоподібно.
Хустки свідчили про рівень достатку родини. Заможні жінки зазвичай купували дорогі шовкові та вовняні хустки. Про коштовність хусток свідчить той факт, що за польської влади на Західній Україні чоловік повинен був десять днів працювати аби купити своїй дружині хустку.
Нині хустки й далі залишаються частиною вбрання або аксесуаром до нього як жінок, так і, у деяких формах, чоловіків.
Українська хустка, вовняна
ЦВІТУТЬ ХУСТКИ
Цвітуть хустки, мов макові грядки,Ввібравши всю красу і велич України,
Барвистих китиць зіткані рядки,
Мереживо зі спогадів нетлінне.
Цвітуть хустки... В них спомини живуть,
Кохання радощі, солоні сльози зради,
Гаптовані квітки... У них – правічна суть
І захист прабаби від злоби і неправди.
Цвітуть хустки, що в спадок перейшли
Як найдорожчий скарб з бабусиної скрині,
Це обереги роду! Ти їх збережи,
Щоб передати в спадок колись своїй дитині. (Н.Б.)
Немає коментарів:
Дописати коментар