Новий експонат : народна картина

Сільський пейзаж "Три дороги"

До віртуального музею надійшов фото-експонат народна картина з приватної колекції вихователя Тетяни Олексіївни Рогової. 

За словами Тетяни, картина була знайдена на горищі сільської хати у свекрухи Клавдії Никифорівни Рогової на початку 90-х р.р. (Харківська область, Харківський район, с. Олександрівка). 

Від давності і пилу кольори були тусклими. Після реставраційних робіт картина набула яскравих фарб і прикрашає інтер’єр дачного будинку у тій же місцевості.

Дякуємо Тетяні Олексіївні за цікаву історію про цікавий експонат.

Сільський пейзаж «Три дороги». Фанера. Олія. 

Автор невідомий. 20-30 - ті р.р. ХХ ст.

Сюжет картини досить поширений, зокрема у селах Середньої Наддніпрянщини: пейзаж села з трьома зеленими пагорбами  над річкою, з чепурними будиночками по горі, вітряком на небосхилі, під пагорбами синя водойма, по воді пливуть білі гуси, які відображаються у воді. Від кожної з трьох хат з пагорба веде дорога до водойми. Під горою на воді – човен. По одній дорозі від водойми до хати йде жінка одягнена у традиційний селянський одяг: біла сорочка, спідниця, хустка.

Ця робота створена за національними архетипами, які є глибоко в душі художника, де один із найважливіших законів – сталість життя. Сталість передається законами симетрії: хати з тинами і квітучим деревом на зелених пагорбах ліворуч, праворуч, у центі картини, ліс з обох боків. Головні елементи – повітря, вода, вогонь (сонце заходить), земля – у нашій підсвідомості зчитується як сталість. Човен у народній культурі символізує долю. Вітряк працює і все перемелює. В народній естетиці немає драми. Там є таке правило: людина традиційного мислення повинна всі свої конфлікти і драматичні ситуації перемолоти в собі і видати борошно для всіх. Тобто не ділитися негативом.

Історична довідка: народна картина як феномен виникла в 1920-х роках. Це період risorgimento (відродження, оновлення). Період масового вибуху духовного потенціалу, який  300 років стискався. У цей період у народі надзвичайно були розвинені ремесла, образотворча культура – скрині розмальовували, стіни, печі, витинанки робили. І цю культуру народні художники переносили на картини. 

 КВІТНИ, УКРАЇНО!

ВИСТАВКА ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА 

(до Дня Конституції України)

У експозиції виставки представлені предмети і вироби  з приватної колекції Оксани Вільямівни Козуб, вихователя ЗДО №303.

Експонати виставки створені з дерева і включають різноманітні техніки виконання, як от, розпис та різблення.

Мета виставки - популяризація культурно-мистецької спадщини України, демонстрація багатства та краси народної творчості та сучасних тенденцій декоративно-ужиткового мистецтва.

ПРИЄМНОГО ПЕРЕГЛЯДУ!

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РОЗПИС

Петриківський розпис - це традиційний український декоративний розпис. Він є унікальним видом народного мистецтва, що походить з села Петриківка на Дніпропетровщині. Відомий своїми яскравими квітами, рослинними мотивами та характерною технікою виконання. 
У 2013 році ЮНЕСКО визнала петриківський розпис частиною всесвітньої нематеріальної культурної спадщини.
Цей розпис часто використовується для прикрашання різноманітних дерев'яних предметів.
Основним елементом розпису є квіти (мальви, півонії, айстри, польові квіти та квіти вигадані самими майстрами), а також листя (зокрема, акантове листя, відоме, як "папороть"), ягоди та плоди.

Експонат Д-001

Картина "Півник". Дерево.
Техніка декорування "петриківка".

"Ця картина із зображенням яскравого півника у техніці "петриківка" була знайдена на горищі дачного будинку. На жаль, про дату і автора написання цієї картини невідомо, бо ніяких позначок на зворотньому боці немає. На картині зображено стилізований півник , навколо якого розташовані пишні квіти, листя, ягоди, що властиво для петриківського розпису. Зараз ця картина є декоративним елементом інтер'єру загородного будинку та прикрашає камін. Із великим задоволенням ділюся цією яскравою знахідкою", - з захопленням розповідає про експонат виставки Оксана Вільямівна.

Експонат Д-002

Дерев'яна ложка розписана у техніці декорування - "петриківка"

Експонат Д-003

Скарбничка у стилі "петриківка". Дерево. 

 РІЗБЛЯРСТВО - ХУДОЖНЯ РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ

Художня різьба по дереву — це декоративно-ужиткове мистецтво, що полягає у створенні візерунків, орнаментів та зображень на дерев'яних виробах за допомогою спеціальних інструментів. Це давнє мистецтво, яке використовується для прикрашання предметів побуту, меблів, архітектурних елементів та створення декоративних скульптур.

Експонат Д-004

Скарбничка дерев'яна.
Художня  різьба по дереву (геометричне різблення)

Експонат Д-005

Скарбничка "Хатинка". Дерево. 

"Декоративна дерев'яна скарбничка у вигляді української хатинки із солом'яним дахом. Прикрашена характерними елементами українського декоративного розпису (лелеки на даху, квіткові композиції, вікно, драбина). Використовую, як скарбничку для різних дрібниць та як декоративний елемент інтер'єру", - розповідає про український сувенір Оксана Козуб.

 УКРАЇНСЬКА ДИТЯЧА СОРОЧКА

У віртуальному етнографічному музеї - новий експонат: українська дитяча сорочка із домашньої колекції вихователя ЗДО №303 Оксани Вільямівни Козуб.

Сорочка українська, дитяча: ТК - 002
Тканина: бавовна.
Вишита у техніці традиційний хрестик.
Оздоблення: нагрудник, манжети рукавів.
Орнамент традиційний слобожанський - взірчасті ромби у блакитних, синьо-зелених, брунатних кольорах.

Сорочка має свою історію.
"Вишивала ії бабуся мого чоловіка, Кузуб Галина Панасівна, яка в свій час працювала вчителькою у школі в Кривій руді, а потім у селі Гриньки, Глобинського району Полтавської області. Цю бавовну сорочку вона вишивала для молодшого сина у 1952 році. Потім вона подарувала цю сорочку своїм правнукам, які потім виступали на святах у дитсадку. Зараз зберігаємо ії як пам'ять про бабусю та родину.
А ще у вільний від роботи час і, працюючи класним керівником, бабуся готувала у школі з дітьми різні свята, щедрувати, колядували, а також дівчатка часто збиралися вдома у бабусі, тож вони вишивали, співали пісні, готувалися до свят, готували різні страви. З великим задоволенням ми з родиною слухали розповіді бабусі про активну творчу діяльність, про учнів, про чудові моменти життя.
На жаль, бабусі з нами вже нема, але вона залишила в наших серцях приємні, теплі спогади, а також речі, які ми бережемо як сімейну реліквію та з шаною до них відносимося", - ділиться історією Оксана Вільямівна.

На фото: Артем Козуб у сорочці, вишитий його прабабусею, Галиною Панасівною.

На святковому заході у садку №303, 2001 рік.

 
Тож, милуємося разом цим витвором мистецтва та майстерністю виконання вишивки майстрині з Полтавщини Кузуб Галини Панасівни.

КОЛЕКЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ СУЧАСНИХ СОРОЧОК У ЕКСПОЗИЦІЇ ВІРТУАЛЬНОГО ЕТНОГРАФІЧНОГО МУЗЕЮ

12.06.2025 року у експозиції віртуального музею представлено колекцію сучасних українських сорочок з приватної збірки вихователя ЗДО №303 Кучерявої Оксани Борисівни. У колекції 7 різних за стилем, кроєм, орнаментальним оформленням українських сорочок, виконаних сучасною майстринею з м.Коломия.

Оксана Борисівна охоче представила колекцію у колажах, окремо виділивши стилізований орнамент і загальний вигляд сорочок.

Сорочки були придбані колегою-колекціонеркою у 2022 році у місці тимчасового проживання на Прикарпатті.

ПРИЄМНОГО ПЕРЕГЛЯДУ!

ЕКСПОЗИЦІЯ
"ВИШИТА СОРОЧКА - СІМЕЙНИЙ ОБЕРІГ"

Експонат ТК-1

Експонат ТК-2

Експонат ТК-3

Експонат ТК-4

Експонат ТК-5

Експонат ТК-6

Експонат ТК-7

 НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ДО ФОНДІВ МУЗЕЮ

18 травня 2025 року до фондів нашого музею надійшли фото-зраки української сорочки, яка зберігається у сімейній колекції Вікторії Іванівни Руденко, співпрацівниці нашого закладу.

          

Вікторія Іванівна охоче поділилась історією цієї вишитої сорочки.
Сорочка була вишита і пошита  її бабусею Білецькою Харитиною Романівною (1914 р.н.) приблизно у 40-х роках ХХ ст.  Вона проживала у Харківській області, Валківському районі, с. Корсунівка. Орнамент характерний до слобожанських вишивок. Вишивка - традиційний хрестик у двох кольорах (чевоний і чорний).
Харитини Романівни не стало 1978 року, а її майстерно вироблені і оздоблені  сорочки, простирадла, фартушки та ін. залишилися у спадок її онуці Вікторії. 

Дякуємо Вікторії Іванівни за надані фото-зразки та цікаву інформацію про музейний експонат.

Чекаємо на нові надходження до нашої музейної колекції !!!

ПЕРЕХОДЬТЕ ЗА ПОСИЛАННЯМ НА СТОРІНКУ НАШОГО МУЗЕЮ 

ЕКСПОНАТИ

КОЛЕКЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ХУСТОК

ДО СВЯТКУВАННЯ ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ХУСТКИ - НАЙЦІННІША КОЛЕЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ХУСТОК, ЗІБРАНА ВИХОВАНЦЯМИ ТА ЇХ БАТЬКАМИ, СПІВПРАЦІВНИКАМИ НАШОГО ЗАКЛАДУ, СПРАВЖНІМИ ПОЦІНОВУВАЧАМИ ІСТОРІЇ ...

Українські хустки, вовняні

Ху́стка — шматок тканини або в'язаний трикотажний виріб, переважно квадратний, який пов'язують на голову, шию, накидають на плечі. Образ українського фольклору.
Будучи елементом народного вбрання, хустка використовувалась замість намітки як обов'язковий головний убір заміжньої жінки. Вбиралися в неї також незаміжні дівчата взимку, під палючим сонцем та в деяких регіонах пов'язували її як начільну пов'язку.
Хустку носили на всій території України. Влітку — полотняну або куповану ситцеву (вибійчану, мережану, вишиту), взимку — домоткану або фабричну вовняну.
Хустка була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні, вдови — чорні. Незаміжні дівчата часто вив'язувались вінкоподібно.
Хустки свідчили про рівень достатку родини. Заможні жінки зазвичай купували дорогі шовкові та вовняні хустки. Про коштовність хусток свідчить той факт, що за польської влади на Західній Україні чоловік повинен був десять днів працювати аби купити своїй дружині хустку.
Нині хустки й далі залишаються частиною вбрання або аксесуаром до нього як жінок, так і, у деяких формах, чоловіків.

                Українська хустка, вовняна

ЦВІТУТЬ ХУСТКИ

Цвітуть хустки, мов макові грядки,
Ввібравши всю красу і велич України,
Барвистих китиць зіткані рядки,
Мереживо зі спогадів нетлінне.
Цвітуть хустки... В них спомини живуть,
Кохання радощі, солоні сльози зради,
Гаптовані квітки... У них – правічна суть
І захист прабаби від злоби і неправди.
Цвітуть хустки, що в спадок перейшли
Як найдорожчий скарб з бабусиної скрині,
Це обереги роду! Ти їх збережи,
Щоб передати в спадок колись своїй дитині. (Н.Б.)

ВІДКРИТИЙ ЗАХІД У МУЗЕЇ

16 квітня 2019 року в етнографічному музеї "СВІТЛИЦЯ" відбувся відкритий захід для старших дошкільників: "Бабусина скриня". 

Маленькі екскурсоводи
з цікавою екскурсією по музею

      У рамках відкритого інтерактивного заходу:
-  пресувна експозиція: "Старовинні українські
 речі ";
-  екскурсія: "Бабусина скриня", яку провели  вихованці старшої групи  №12;

Представляється експонат "Свищик"

Експонати з бабусиної скрині:
старовинне  намисто, рушник Слобожанський,
 хустина з торочками

-  танцювальний номер: "Україна";
-  пісня: "Бабусина вишиванка";
-  жартівливий танок: "Смерека";
-  українська народна гра "Віночок";
-  танок: "Рушник вишиваний"

Танцювальний номер "Україна"

Танок "Рушник вишиваний"

Українська народна гра "Віночок"

Сценарій  інтерактивного заходу в етнографічному музеї "Світлиця"